
Прес-конференція Предстоятеля Української Православної Церкви
3 лютого 2009 року, Києво-Печерська Лавра
Блаженніший Митрополит Володимир: Шановні друзі, ми запросили вас до нашої Святої Лаври, щоб поділитися своїми думками стосовно Соборів, які відбулися цими днями в Москві. Відбувся Архієрейський Собор, у роботі якого зазвичай взяли участь представники єпископату Руської Православної Церкви. Потім відбувся Помісний Собор, у якому взяли участь не тільки єпископи, але й священики, ченці, миряни, а також представники Духовних шкіл. Хоча під час дискусій були висловлені численні точки зору, Собори відбулися в дусі єдності. Обидва вони починалися з Божественної літургії і закінчувалися молитвою. Основним завданням Соборів було обрання нового Святішого Патріарха Московського і всієї Русі у зв’язку з кончиною Патріарха Алексія. Предстоятелем Руської Православної Церкви було обрано митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила, який багато років очолював Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ.
Запитання: Напередодні від’їзду до Москви відбулася прес-конференція голови Синодальної комісії з підготовки до Помісного Собору РПЦ, під час якої було повідомлено, що під час Собору представники української делегації будуть проводити переговори з кандидатами на Патріарший престол і підтримуватимуть того з них, хто буде обстоювати українські справи, зокрема піклуватиметься про подолання розколу в українському православ’ї, і юридичне оформлення прав автономії Української Православної Церкви. Скажіть, будь ласка, чи вдалося провести такі переговори з митрополитом Кирилом і чи досягнуті якісь домовленості?
Блаженніший Митрополит Володимир: Відносини між Руською та Української Православними Церквами не були темою Помісного Собору. Він був зібраний у зв’язку з необхідністю обрати нового Патріарха. Досягнення домовленості було справою особистою для кожного, хто цього хотів, але голосування було таємним. Патріарх в своєму слові після обрання відзначив, що він буде вболівати за справи тих країн, на території яких присутня Руська Православна Церква. Він також буде допомагати Україні, в справі об’єднання православних всієї держави, а вже потім можна буде ставити питання іншого характеру, наприклад про зміну статусу УПЦ. Під час дискусій також піднімалися питання про відносини Української Православної Церкви з іншими Помісними Православними Церквами. Розкол і досі є причиною нашої скорботи та спонукає нас до посилення молитви про те, щоб дійти до розуму всім православним та об’єднатися всім у лоні однієї Церкви, а потім вже думати далі, якою вона (Церква) має бути.
Запитання: Скажіть будь ласка, чи не висловлював новий Патріарх бажання відвідати Україну і чи планує Українська Православна Церква готувати цей візит? Коли він може відбутися?
Блаженніший Митрополит Володимир: Згідно з правилами, новий Предстоятель Церкви на початку своєї діяльності наносить візити Помісним Церквам, але це не заважає йому готуватися до відвідання інших Церков, які знаходяться на канонічній території — в межах його юрисдикції. Була розмова про те, що Святіший обов’язково відвідає Україну. Коли буде відомо про це більш конкретно, тоді ми і будемо готуватися до цього на належному рівні. Але відверто кажучи, ми завжди готові.
Запитання: Чому Ви відмовилися висувати свою кандидатуру на Патріарший престол? І друге питання: є інформація, що в новому Уставі РПЦ сказано про права широкої автономії УПЦ. Чи свідчить це про те, що наша Церква тепер має права широкої автономії?
Блаженніший Митрополит Володимир: На Помісному Соборі було затверджено Статут Руської Православної Церкви, в якому йде мова і про Українську Православну Церкву. Ви правильно сказали: наша Церква дійсно має права широкої автономії. Що стосується того, чому я відмовився висувати свою кандидатуру, справедливо буде визнати, що для цього звання потрібна більш менш молода людина, яка б могла активно захищати інтереси Церкви, нести в світ проповідь церковну та правду Євангельську, активізувати служіння Церкви сьогоднішньому суспільству. Дуже важливо враховувати соціальний аспект і постійно звершувати справи милосердя особливо в наш складний час. Одним словом, багато справ. Тож нехай молодші люди попрацюють більш активно, а ми будемо допомагати, чим зможемо.
Запитання: Якими Ви бачите пріоритетні завдання для Патріарха Кирила? Може є якісь проблеми в РПЦ, які слід вирішувати в першу чергу?
Блаженніший Митрополит Володимир: Я давно знаю Святішого Патріарха Кирила. Ми разом працювали з покійним митрополитом Никодимом (Ротовим). Ця людина активна, розумна, яка може грамотно повести діалог, як з внутрішніми, так і з зовнішніми силами. Я думаю, що він додасть активності самій Церкві і покаже добрий приклад життя, поведінки і звершення високого служіння. Сподіваюся, що все це буде прикладом для нашого єпископату, духовенства та віруючих.
Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр: Ваше Блаженство, благословіть внести доповнення до відповіді на це запитання. У Зверненні Помісного Собору викладені основні положення, які будуть виконуватися найближчим часом, як усією Церквою, так і безпосередньо Святішим Патріархом Кирилом.
Запитання: У ЗМІ було багато думок духовенства та експертів, які прогнозують зближення Руської Православної Церкви з Ватиканом. Як Ви вважаєте, чи таке буде і, взагалі, чи потрібно це?
Блаженніший Митрополит Володимир: Діалог між усіма Церквами відбувається протягом усіх днів нашого життя. Наші відносини з Римо-католицькою Церквою виникли не сьогодні, а мають свою історію і підкріплені певним досвідом. Цей діалог повинен мати місце, адже усі ми покликані до якоїсь єдності та спільного служіння Богові і людям. Звичайно ми не будемо поступатися православними традиціями або правилами. Не збирається це робити і Римо-католицька Церква. Наші відносини були досить складними, таким ж залишаються і сьогодні. Відверто кажучи, головною причиною такого стану справ є Греко-католицька церква. Я думаю, що нашим людям не слід боятися, що щось надзвичайне станеться у зв’язку з обранням нового Патріарха, наприклад, об’єднання або поступка одне одному. Досі не було ще зустрічі Ватикану з нашими Патріархами. Вона весь час готується, але потім чомусь зривається. Але не дивлячись на це, якісь відносини мусять все-таки між нами бути. Можливо навіть не віросповідного характеру, а практичної діяльності Церкви в сучасних умовах.
Запитання: Чи висловлював вже новообраний Патріарх свою позицію стосовно подолання церковного розколу в українському православ’ї? І чи обговорювалося це питання на Соборі? Взагалі це питання належить до юрисдикції РПЦ чи це внутрішня проблема Української Православної Церкви?
Блаженніший Митрополит Володимир: Подолання розколу — це наша спільна проблема. Майже кожен делегат від Української Православної Церкви, який виступав під час Собору, згадував про проблеми нашої Церкви. Делегати Собору зі співчуттям поставилися до проблем православ’я в Україні і я думаю, що, таким чином, рано чи пізно ми зможемо дійти до якоїсь спільної думки по відношенню до «Київського патріархату» та УАПЦ. Але цей процес непростий і робити це нелегко.
Запитання: Як Ви відчуваєте, в українській делегації були великі коливання щодо кандидата в Патріархи? Наскільки одностайно головували представники УПЦ і, якщо можна, скажіть будь ласка, за кого проголосували особисто Ви?
Блаженніший Митрополит Володимир: Я голосував за сьогоднішнього Патріарха. Дай йому Бог благословенного патріаршества, щоб воно було на користь Церкві взагалі та православ’ю в Україні зокрема. Голосування показало, що між представниками Української Православної Церкви не було ніяких протиріч.
Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр: Перед виборами Святішого Патріарха до присутніх на Соборі звернувся Блаженніший Митрополит Володимир. Він пояснив, чому не бере участі в цих виборах і прямо сказав, в кому вбачає наступника діяльності, яку свого часу вела Церква під керівництвом Святішого Патріарха Алексія II. Він назвав ім’я митрополита Кирила. Знаючи атмосферу, в якій проходив Собор, на якому були присутні більше 700 чоловік, можна з впевненістю сказати, що серед української єпископату одностайність дійсно була.
Запитання: Чи можете Ви прогнозувати відновлення патріаршого престолу у Києві, як це було за часів Київської Русі?
Блаженніший Митрополит Володимир: В принципі, чому б і ні, якщо настане такий час? Але серед простих віруючих людей сьогодні це сприймається не дуже активно і не зовсім позитивно. Люди бояться, що якісь зміни в структурі Церкви зможуть зашкодити їм. Люди боляче ставляться до самого слова «автокефалія», не розуміють цього поняття і, тим більше, бояться положення, яке стоїть за ним. Так що автокефалії поки що не буде. І коли настане її час, я теж сказати не можу. Це знає Господь.
Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр: Ваше Блаженство, благословіть деяке доповнення. Власне кажучи, Київського Патріаршого престолу ніколи не було в Україні. Був лише Предстоятельський престол Київського Митрополита і коли Петро Ратнівський у XIV столітті заїхав до розореного Києва, він тут уже нічого не знайшов. Тоді він поїхав до Володимира на Клязьмі, а звідти до Москви. Якщо знову колись складуться такі політичні обставини, чому б знову не переїхати із Москви до Києва? Можливо не треба ділити той соціокультурний простір слов’янської ментальності Русі, яку називають Святою, а варто розглядати її як єдине ціле, і, виходячи із обставин історичних, все-таки не дробити те, що є, а повертатися до коренів?
Блаженніший Митрополит Володимир: Варто додати, що саме життя православ’я тих часів і викликало необхідність перенести столицю православної Київської Русі з одного міста в інше. Це пояснюють ті страшні обставини, які переживали тоді віруючі.
_____________
Ми дякуємо вам за увагу. Дай Бог вам і надалі працювати зі словом. Це дуже тендітна справа і в той же час складна. Тож нехай ваше служіння слову буде відданим, а ви і надалі допомагатиме нашому народові, нашій країні та Святій Церкві. Спасибі за увагу.

Комментариев нет:
Отправить комментарий